Янукович Рибака побачив «іздалєка»...
Прощання Володимира Литвина з кріслом голови Верховної Ради сенсацією не назвеш. Може, комусь Литвин і потрібний, але ж не “регіонам”.
Для них він хоч і лояльний, але все-таки чужий. Поки мусили, то терпіли, а як з’явилася можливість, відразу виштовхали з насидженого роками місця... Натомість наступник Литвина у спікерському кріслі — певна несподіванка. Напередодні першого засідання Ради кандидатами у спікери від “регіонів” найчастіше називали Олександра Лавриновича і Олександра Єфремова... А “виплив” у спікери Володимир Рибак.
Ставку на Рибака-спікера зробив головний владний “рибалка” — Віктор Янукович. Рибак — один із засновників Партії регіонів (стояв, як кажуть, “біля витоків”). Це людина, якій президент давно і повністю довіряє. Янукович знає, що Рибак триматиме дистанцію від різних потужних груп впливу в Партії регіонів (відносини між якими далекі від дружніх), зберігаючи вірність особисто президенту. За Конституцією, саме голова Верховної Ради в нас друга особа в державі, тоді як прем’єр-міністр фактично лише головний клерк у президентському уряді... Звичайно, у супер-президентській республіці, якою зараз є Україна, незалежність різних гілок влади — річ вельми умовна. Слабка, дуже слабка у нас нині законодавча влада, — але все-таки це окрема “парафія”. На якій краще тримати свою, віддану людину, від якої не очікуєш неприємних несподіванок...
Спікерське крісло завжди давало тому, хто у ньому сидів, можливості для політичного зростання. Саме з крісла голови Верховної Ради УРСР злетів у велику політику перший президент незалежної України Леонід Кравчук. Згодом Іван Плющ став відомим у народі своїми кумедними пасажами про “первий мікрохвон”, які Степанович видавав “на-гора” саме зі спікерського крісла. Зрештою, великим політичним трампліном теперішнього опозиціонера Арсенія Яценюка також була посада голови Верховної Ради. (Спікера часто показують по телебаченню, відтак виборці його запам’ятовують. Ця впізнаваність хоч і не достатня, але необхідна умова для політика). Можна припустити, ті ж Лавринович чи Єфремов також намагалися б використати посаду спікера задля збільшення власної політичної ваги (як не в Україні загалом, то принаймні у Партії регіонів). Натомість поважний вік Володимира Рибака напевно утримає його від зайвих політичних амбіцій... Посада спікера — політична вершина Рибака. І він добре пам’ятатиме, завдяки кому на неї видерся.
