Загрози наступу на Харків на цей час нема, ворог достатньо далеко
Обстановка по російському наступу у харківській області 1.00 12 травня
російські війська утворили два плацдарми у Харківській області вздовж кордону. Глибина просування противника невелика, становить до 5−6 км, але фронт наступу росіяни розширили. Загалом за дві доби ворог захопив біля 100 квадратних кілометрів прикордонної смуги вздовж кордону.
Перший напрямок просування противника під Харковом — гряда висот в районі сіл Липці, Тернове, Стариця.
Другий напрямок просування противника — місто Вовчанськ. Ворог вийшов безпосередньо на околиці Вовчанська, це приблизно 5 км від державного кордону.
Задум російського командування очевидний:
- Скувати наші війська та відтягнути резерви на локалізацію наступу.
- Вийти на гряду панівних висот вздовж кордону для створення буферної зони, щоб створити плацдарм для подальших наступальних дій в районі Харкова.
- У випадку успішного просування та закріплення — створити плацдарми для атаки в глибину, в першу чергу на напрямку Вовчанська, для охоплення нашого купʼянського угруповання.
Противник перекидає резерви та застосовує значні сили піхоти та бронетехніку, значну кількість дронів.
Тим не менше, російські війська просуваються повільно, і не намагаються прорватись великими силами на якійсь вузькій ділянці. Вони створюють тиск на широкому фронті і точково концентрують сили для атаки окремих вузлів оборони, там, де вона організована.
Українські війська також діють розсереджено на широкому фронті. Ситуація складна, ворог володіє тактичною ініціативою.
Але наш фронт посилюється. Є проблеми в управлінні, в організації на рівні вищого командування, адже далеко не все було належним чином підготовлено та перевірено для відбиття очікуваного ворожого наступу. Все намагаються зараз виправляти.
Загрози наступу на Харків на цей час нема, ворог достатньо далеко, його сили обмежені, просування швидкого немає. Подальше просування ворога залежить від того, наскільки важкі втрати будуть завдані росіянам у цій прикордонній битві.
Але противник перевіряє щільність нашої оборони і має можливість маневрувати резервами, а загрозу ні в якому разі не можна недооцінювати.
